Каприс. Паганіні — серія «Перетворення» (2003)
Рік
2003
Розміри
70 × 90 см
Матеріали
акрил, полотно
Медіум
Живопис
Серія
ПЕРЕТВРЕННЯ
Ціна
$4000
Вартість доставки залежить від місця
90 × 70 см
«Каприз Паганіні» належить до раннього циклу «Перетворення», у якому я досліджував можливість перекладу музичного звучання на мову кольору, ритму та форми. Музика тут не ілюструється — вона стає вихідним імпульсом для побудови автономної живописної структури.
Композиція складається з вертикальних кольорових модулів різної ширини, організованих у горизонтальні ритмічні послідовності. Їх чергування можна сприймати подібно до музичної фрази: окремі кольори виникають, повторюються, змінюють тривалість, вступають у контраст або раптово перериваються.
Саме зміна ширини кольорових смуг створює відчуття різного темпу й тривалості звучання. Великі площини ніби уповільнюють рух, тоді як вузькі вертикалі ущільнюють його, перетворюючись на швидкі колористичні імпульси. Чорні фрагменти діють як паузи або моменти різкого розриву, що змінюють ритм усієї композиції.
Назва роботи відсилає до віртуозності музики Нікколо Паганіні — її стрімких переходів, контрастів, повторів і складної внутрішньої ритміки. Однак живопис не намагається передати конкретний музичний твір. Звук стає приводом для пошуку його візуального еквівалента — моменту, коли музичний ритм перетворюється на ритм кольору.
У цьому сенсі «Каприз Паганіні» можна розглядати як одну з ранніх спроб сформувати систему, у якій колір набуває тривалості, форма — ритму, а площина починає функціонувати як своєрідна партитура.
Придбати Каприс. Паганіні — серія «Перетворення» (2003)
Рік
2003
Розміри
70 × 90 см
Матеріали
акрил, полотно
Медіум
Живопис
Серія
ПЕРЕТВРЕННЯ
Ціна
$4000
Вартість доставки залежить від місця
«Каприз Паганіні» належить до раннього циклу «Перетворення», у якому я досліджував можливість перекладу музичного звучання на мову кольору, ритму та форми. Музика тут не ілюструється — вона стає вихідним імпульсом для побудови автономної живописної структури.
Композиція складається з вертикальних кольорових модулів різної ширини, організованих у горизонтальні ритмічні послідовності. Їх чергування можна сприймати подібно до музичної фрази: окремі кольори виникають, повторюються, змінюють тривалість, вступають у контраст або раптово перериваються.
Саме зміна ширини кольорових смуг створює відчуття різного темпу й тривалості звучання. Великі площини ніби уповільнюють рух, тоді як вузькі вертикалі ущільнюють його, перетворюючись на швидкі колористичні імпульси. Чорні фрагменти діють як паузи або моменти різкого розриву, що змінюють ритм усієї композиції.
Назва роботи відсилає до віртуозності музики Нікколо Паганіні — її стрімких переходів, контрастів, повторів і складної внутрішньої ритміки. Однак живопис не намагається передати конкретний музичний твір. Звук стає приводом для пошуку його візуального еквівалента — моменту, коли музичний ритм перетворюється на ритм кольору.
У цьому сенсі «Каприз Паганіні» можна розглядати як одну з ранніх спроб сформувати систему, у якій колір набуває тривалості, форма — ритму, а площина починає функціонувати як своєрідна партитура.
Запитатись Каприс. Паганіні — серія «Перетворення» (2003)
Рік
2003
Розміри
70 × 90 см
Матеріали
акрил, полотно
Медіум
Живопис
Серія
ПЕРЕТВРЕННЯ
Ціна
$4000
Вартість доставки залежить від місця
«Каприз Паганіні» належить до раннього циклу «Перетворення», у якому я досліджував можливість перекладу музичного звучання на мову кольору, ритму та форми. Музика тут не ілюструється — вона стає вихідним імпульсом для побудови автономної живописної структури.
Композиція складається з вертикальних кольорових модулів різної ширини, організованих у горизонтальні ритмічні послідовності. Їх чергування можна сприймати подібно до музичної фрази: окремі кольори виникають, повторюються, змінюють тривалість, вступають у контраст або раптово перериваються.
Саме зміна ширини кольорових смуг створює відчуття різного темпу й тривалості звучання. Великі площини ніби уповільнюють рух, тоді як вузькі вертикалі ущільнюють його, перетворюючись на швидкі колористичні імпульси. Чорні фрагменти діють як паузи або моменти різкого розриву, що змінюють ритм усієї композиції.
Назва роботи відсилає до віртуозності музики Нікколо Паганіні — її стрімких переходів, контрастів, повторів і складної внутрішньої ритміки. Однак живопис не намагається передати конкретний музичний твір. Звук стає приводом для пошуку його візуального еквівалента — моменту, коли музичний ритм перетворюється на ритм кольору.
У цьому сенсі «Каприз Паганіні» можна розглядати як одну з ранніх спроб сформувати систему, у якій колір набуває тривалості, форма — ритму, а площина починає функціонувати як своєрідна партитура.
