2011 - триваючий дослідницький проєкт
Oil pastel on paper

«Присутність» — тривалий художній проєкт, присвячений дослідженню невидимих процесів, що формують простір. Мене цікавить не зображення конкретного об’єкта, а можливість побачити слід сили, енергії чи інформації через зміни, які вони залишають у середовищі.

В основі серії — уявлення про світ як про безперервне поле взаємодій. Те, що ми сприймаємо як порожній простір, у цих роботах стає насиченим середовищем: воно пульсує, накопичує сліди, реагує на зовнішні імпульси, утворює ритми, хвилі та зони різної інтенсивності.

Одним із ключових пластичних елементів серії є повторюваний знак — дуга, коло, короткий штрих або лінія. Тисячі таких слідів покривають поверхню, нагадуючи відбитки пальців Творця, хвилі на воді, звукові коливання, топографію невідомого ландшафту або фіксацію процесів, які неможливо побачити безпосередньо.

Проте повторення ніколи не утворює абсолютно стабільної системи. У ній виникають зміщення, розриви, ущільнення та відхилення. Саме в цих порушеннях ритму проявляється присутність — щось невидиме стає відчутним не через власний образ, а через вплив на середовище.

У різних частинах проєкту ця ідея розвивається по-різному. Органічні поля поступово переходять у горизонтальні та вертикальні потоки, концентричні структури, геометричні конструкції й невідомі графічні форми. Іноді вони нагадують природний ландшафт, іноді — космічне поле, карту, сигнал або структуру даних. Геометрія вступає у взаємодію з живою, майже тактильною фактурою, створюючи напруження між хаосом і порядком, природним і сконструйованим, випадковістю і системою.

Важливим для проєкту є матеріал — олійна пастель. Безпосередній контакт руки з поверхнею дозволяє перетворити кожен знак на фізичний слід дії. Повторення тисяч жестів накопичує час усередині роботи: поверхня стає своєрідною пам’яттю процесу її створення.

Тому «Присутність» для мене — не спроба зобразити невидиме. Це спроба поставити інше питання: чи можемо ми розпізнати існування чогось, чого не бачимо, за змінами, які воно залишає після себе?

У цьому сенсі роботи можна сприймати як моделі невідомих світів, енергетичних полів або інформаційних просторів. Але вони залишаються відкритими для інтерпретації. Глядач не отримує готового пояснення — він опиняється перед середовищем і намагається сам відчути закономірність, сигнал або присутність, приховану всередині нього.