Мар'ян Бесага

У «Первинному русі 03» розрізнені сфери та енергетичні структури ніби втягуються в єдине коло трансформацій. Велика кругова форма охоплює центральну частину композиції, перетворюючись на простір, у якому окремі елементи втрачають свою автономність і вступають у нову систему взаємозв’язків.
Коло тут уже не просто геометричний знак чи орбіта. Воно стає полем перетворення і перерозподілу. Усередині нього форми стикаються, зміщуються, частково розчиняються одна в одній і знову набувають нових обрисів. Виникає відчуття безперервного процесу, в якому матерія та енергія не зникають, а переходять з одного стану в інший.
Окремі структури лише частково нагадують знайомі природні чи органічні утворення. Інші залишаються майже знаками — фрагментами невідомої системи. Їхня невизначеність важлива: глядач спостерігає не завершені форми, а сам момент їхнього становлення і трансформації.
Навколишнє живописне поле підсилює цей процес. Сині, червоні, рожеві, зелені й білі потоки перетинаються численними лініями та слідами руху. Межа великого кола відокремлює внутрішній простір лише умовно — енергія проходить крізь неї, пов’язуючи те, що відбувається всередині, з неосяжним середовищем довкола.
Водночас коло може викликати значно ширші асоціації — цикл, космічний порядок, народження і розпад, повторюваність процесів, у яких кінець одного стану стає умовою виникнення іншого.
«Первинний рух 03» розглядає творення вже не лише як появу нового, а як безперервний процес трансформації: сфери, форми й енергії втягуються у спільний рух, перерозподіляються і формують нові можливості існування.