Мар'ян Бесага

У «Cosmology 1X» простір формується з безлічі коротких повторюваних штрихів, що вкривають майже всю поверхню роботи. Їхня щільність, напрямок і колір поступово змінюються, утворюючи хвилеподібне поле — середовище, яке ніби перебуває у постійному русі.

Фактура нагадує тисячі слідів дотику, залишених на поверхні. Окремий жест майже втрачає індивідуальність, перетворюючись на частину більшого ритму. Бірюзові, сині, фіолетові та жовті шари переходять один в одного, створюючи відчуття енергії, що поширюється крізь простір.

У верхній частині композиції з’являється чорна форма, вписана в тонкий прямокутний контур. Вона різко відрізняється від навколишнього середовища: позбавлена внутрішньої фактури, замкнена й майже абсолютна. Її силует не належить до системи знайомих природних форм і тому сприймається як невідома графічна присутність — знак, об’єкт або прояв іншої структури.

Тонкий прямокутний контур навколо неї додає ще один рівень невизначеності. Він може нагадувати рамку спостереження, умовну межу або спробу зафіксувати те, природу чого неможливо остаточно визначити.

Таким чином у роботі співіснують два принципи: безперервне пульсуюче поле та чужорідна форма, що виникає всередині нього. «Cosmology 1X» залишає відкритим головне питання циклу «Присутність»: чи бачимо ми саму невідому силу — чи лише слід, який вона залишає у видимому світі.