Maryan Besaga

«Genesis» досліджує творення не як один момент народження, а як послідовність станів, у яких енергія поступово переходить у матерію, простір і форму. Робота побудована як система окремих живописних фрагментів, кожен із яких фіксує іншу фазу цього процесу.

У верхній частині композиції з’являються майже знакові структури: чорні ламані лінії, чисті кольорові поля та світлові сфери. Вони нагадують первинні сигнали або імпульси — ще позбавлені конкретного образу, але вже наділені напрямком і внутрішньою напругою. Далі середовище ускладнюється: лінії множаться, виникають дрібні форми, ритми та просторові нашарування.

У наступних фрагментах геометрична визначеність поступово руйнується. Білі площини ніби розлітаються у просторі, перетворюючись на потік частинок, а за ними починають проступати фрагменти реального світу. Абстрактне поле наближається до матерії, а знак — до образу.

Завершальні частини композиції переходять у насичений жестовий живопис. Сині, білі й темні маси вже не підпорядковуються чіткій геометрії: вони взаємодіють, нашаровуються і трансформуються, утворюючи новий живописний простір. Те, що починалося як окремий імпульс, поступово стає складною системою.

Сам принцип побудови «Genesis» важливий для серії «Prima Motus»: творення тут постає як процес переходу — від сигналу до руху, від руху до структури, від структури до матерії і, зрештою, до нового образу. Це своєрідна візуальна модель генезису, де кожна форма містить можливість наступної, а завершення одного стану стає початком іншого.